Звіт про Тузли або Швидкий, як апокаліпсіс сучасного віндсьорфинга.
Трапилося, шановні, як завжди – Віндгуру нас підступно нає...єтосамив.
Київська сьорф-діаспора у складі мене та іншіх офіційних осіб приперлася на косу Швидкого у четвер увечорі. Тіпа під прогноз, шверта йому в сюрло. За два дні до цих подій бесарабський запроданець Бистряну нас усіх запевнив, що сплатив рахунки за сонце і за вітер, а сам приїде у п"ятницю мазати пантанолом наши засмажені на пляжі сраки.
Мамцю, чому я не взяв із собою шубу валєнкі і лижи! Уявіть собі – молдавська савана, де-поде росте якесь субтропічне бадилля, туди-сюди по чорно-сірому небу херачать пєлікани, схожі на Б-52 і з них як з справжніх бомбовозів падає на нас те саме, про що Алікнах любить писати опуси. Тікі всираються вони не від лютої ненависті до нас і вітрильних дошок, а від холоду. І ми стоїмо посеред савани на брудному березі ліману як поци у шортіках та маєчках і відламуєм одне одному кригу з під носів.
Зранку нарешті задуло – десь близько десяти метрів. Якби не «Хортиця» після кожного галсу, ми б загинули ще до обіду. А в обід приїхали одесські растамани і сказали, що мають офігєнний фіто-засіб від пісемізму та холоду. Засіб ми негайно застосували. Але самі растомани до лиману не полізли, мабуть шось знали – стояли і дивилися, як я уособлюю криголам Отто Шмідт на акваторії. Причому, фіто-засіб чомусь подіяв більш на пєліканів, ніж на мене. Вони почали носитися, як скажені, може з»їсти мене хотіли, може обсерти – я ледве від них якось виборсався до берега.
Як я вілазив з гідрака і якими словами при цьому називав Бистрєску, краще не писати, бо забанять нах назавжди. Але наши пригоді тількі починалися, як показав час. Як стемніло і в нас майже скінчилася горілка до табору вліта скажений опель, весь обмальований мурахами трилерних розмірів. Ми усі разом вскакуємо його зупинити, бо бачимо, шо він сцуко їде по тому місцю, де мали лежати всі ВСІ! вітрила та ще й дошкі, якими мі їх зазвичай понакривали. Бистрий граціозно виходить у коло світла біля столу і бачить німу сцену... Ревізор, бля!.. Усі стоять, повитаращивши єбальники та дивляться у бік скаженої опель-мурахи. Бистрий повертається і розуміє, шо просто стусанами або зламаною мачтою у сраку йому ніяк не обійтися, треба бігти. З»ясувалося, що цей поц переїхав у темряві три паруси и маленьку JP. В цю саму мить господар JP вже шука навколо себе якусь каменюку, вбивати Бистрого.
Ледве врятували бесарабського запроданця від лютої смерті. За цю херню Швидкий підписав кров»ю зі своєї ушкодженої сраки документ, у якому забов»язався на протязі трьох років скидать штани і ставати рака для отримання педагогічних 3.14здюлін у присутності будь-якого київського сьорфера. Також він впродовж того ж терміну забов»язаний безкоштовно ставити намети с голими дівками і набивати вітрила для киян.
От така казочка, малята...
